Сучасні системи теплої підлоги

Системи теплої підлоги були відомі ще з часів стародавнього Риму. Вони являли собою дров’яну піч з багатьма димохідними каналами які були розташовані під підлогою. Така система використовувалась для опалення громадських установ, громадських бань та помешкань заможних громадян. Подібна система була притаманна і півдню України. Також її можна побачити і сьогодні в традиційному сучасному житлі корейців. В нашій країні теплі підлоги, в сучасному їх вигляді, стали використовуватись з 60-х років минулого століття, але широкого розвитку вони отримали після 2010 року.

Сучасні системи теплої підлоги поділяють на:

-          водяні;

-          електричні.

Водяні теплі підлоги ще називають гідравлічними або рідинними, адже в якості теплоносія може використовуватись не тільки вода а і інші рідини. При сьогоднішніх тарифах на енергоносії такий варіант теплої підлоги здається більш економним, але він має багато суттєвих недоліків:

-          така тепла підлога потребує під’єднання до мережі центрального опалення, що в багатоквартирних будинках, особливо в будинках старої споруди, не дозволяється, бо це погіршить теплопостачання інших мешканців;

-          висока вартість комплектуючих;

-          висока вартість монтажу;

-          висока інерційність. З моменту запуску системи до підвищення температури в помешканні може пройти декілька годин;

-          можливість протікання;

-          висока вартість ремонту;

-          потрібна суттєва товщина стяжки, що зменшує висоту помешкання.

Електричні теплі підлоги це системи в основі яких лежить електричний нагрівальний елемент. За типом вони поділяються на:

-          кабелі;

-          мати;

-          інфрачервона плівка.

Кабелі бувають одно та двожильні.

Одножильний кабель  конструктивно складається з нагрівальної жили, яка вкрита захисною оболонкою, поверх якої розташовано екран з мідної або алюмінієвої фольги. Зверху все це покрито зовнішньою оболонкою. Такий кабель під’єднується до терморегулятора двома кінцями, що потребує більш точного розрахунку довжини та шагу укладання кабелю. Не зважаючи на наявність екрану цей кабель випромінює шкідливе для людей електромагнітне поле. Тому його не рекомендують використовувати в жилих приміщеннях. Він придатний для обігріву труб, сходових клітин та інших помешкань де люди знаходяться не тривалий час.

Двожильний кабель складається з двох нагрівальних жил розташованих поруч, вкритих захисною оболонкою, поверх яких покладено екран та загальна захисна оболонка. На відміну від  одножильного кабеля, він під’єднується до терморегулятора однією стороною, а на другому кінці ставиться кінцева муфта, що не потребує повернення кабелю до початку укладки. Це полегшує розрахунок довжини та шагу укладки. Електромагнітні поля в нагрівальних жилах мають зустрічні направлення і гасять один одного. Додаткове екранування повністю виключає електромагнітне випромінювання, що дозволяє використовувати їх в жилих приміщеннях.

Переваги теплої підлоги на основі кабельного нагрівального елемента:

-          можливість регулювання потужності. Провід раскладається на основі самостійно монтажником, що дає змогу підвищити продуктивність обігріву за рахунок збільшення довжини проводу і зменшенню відстані між витками;

-          можливість підлаштуватися під будь яке планування приміщення;

-          відносно не висока ціна в порівнянні з нагрівальним матом;

-          висока вологостійкість;

-          довговічність. При правильному розрахунку, укладці і експлуатації, гарантійний термін досягає більш ніж 25 років;  

-          може працювати з будь яким покриттям підлоги.

Недоліки кабельних систем теплої підлоги:

-          монтується в стяжку товщиною 3 – 5 см, що зменшує висоту приміщення;

-          інерційність. Для прогріву помешкання потрібен час на прогрів стяжки та покриття. Також потрібен час і на охолодження;

-          низька ремонтопридатність;

-          доволі високі витрати електроенергії.

  Окремим видом нагрівального кабеля є саморегулюючий кабель. Конструктивно такий кабель являє собою дві паралельні струмопровідні жили між якими розташовано полімерну матрицю з струмопровідними вкрапленнями. При низький температурі матриця зменшується, щільність струмопровідних вкраплень стає більшою, її електричний опір зменшується а отже струм через неї зростає і тепловиділення збільшується. При підвищенні температури все відбувається навпаки. Таким чином саморегулюючий кабель підтримує сталу температуру. В системах теплої підлоги такий кабель використовується дуже рідко. Тож зазначимо лише сфери його використання. Це захист від замерзання трубопроводів водопостачання і каналізації, попередження обледеніння дахів, водостоків та жолобів, в системах сніготаяння.

Нагрівальні мати для теплої підлоги це тонкий нагрівальний кабель який закріплено на основі з склотканини (сітці) з фіксованою відстанню між витками. Як і гріючи кабелі, мати також бувають одно та двожильні. Одножильні мати зустрічаються доволі рідко, зазвичай використовують двожильні. Товщина мата дорівнює 3 – 5 мм,  тож при облаштуванні теплої підлоги на основі нагрівального мата, висота підлоги піднімається не суттєво. Виробники теплої підлоги на основі нагрівальних матів (ZUBR DC, DEVI, NEXANS, ENSTO, EXTHERM та багато інших) пропонують широку лінійку нагрівальних матів по їх типорозмірам від 0,3 до 16,5 м², та потужністю від 100 до 250 Вт/м².

Переваги теплої підлоги на основі нагрівальних матів:

-          зручність монтажу;

-          можливість монтажу в плитковий клей, що не значно зменшує висоту приміщення;

-          швидше нагрівають підлогу, бо розташовані ближче до поверхні;

-          не потребують спеціальної підготовки поверхні як перед укладанням нагрівального кабелю;

-          великий термін експлуатації.

Недоліки теплої підлоги на основі матів:

-          більша ціна в порівнянні з нагрівальним кабелем;

-          можливо використовувати тільки як додаткове джерело тепла;

-          низька ремонтопридатність;

-          швидко охолоджується так як знаходиться безпосередньо під пліткою;

-          не можна укладати на утеплювач, бо це може призвести до перегріву.

Інфрачервона плівка вважається найбільш сучасним типом теплої підлоги. Це найпростіший варіант який дозволяє використовувати її з будь-якими видами покриття для підлоги. Принцип дії такого нагрівача засновано на нагріві навколишніх предметів за рахунок теплового випромінювання. Ця плівка дуже тонка і укладається прямо під покриттям для підлоги – ковролін, ламінат, або навіть під паркетну дошку. Вона безпечна для людей, не викликає перемішування повітря і, відповідно, руху пилу в помешканні. Така плівка виробляється двох видів:

-          смугасті;

-          суцільні.

В смугастих плівках нагрівальним елементом виступають вуглецеві полоси різної товщини. Потужність її залежить від ширини нагрівальних смуг. Вона нагрівається повільніше і має ККД нижчий ніж у суцільної, але і ціна її нижча.

В суцільній плівці нагрівальним елементом є вся поверхня. Вона скоріше нагрівається має більший ККД, вона щільніша і витримує механічні впливи. Від неї можна відрізати шматки будь-якої конфігурації, що робить її зручною при укладці в приміщеннях з нестандартним плануванням.

Переваги теплої підлоги на основі інфрачервоної плівки:

-          швидкий нагрів;

-          економічність. Для нагріву плівки до 45° Цельсія потрібно витратити не більше ніж 0,06кВт на 1 м²;

-          не потребують спеціальної підготовки поверхні перед укладанням;

-          висока ремонтопридатність;

-          низька вартість;

-          придатні для майже всіх покриттів підлоги;

-          високий ККД;

Недоліки інфрачервоної плівки:

-          не можна використовувати в приміщеннях з підвищеною вологою;

-          не підходить для використання в шарі стяжки або під клей для плитки;

-          термін служби всього 10 – 15 років, що не багато порівняно з кабелями або матами.

   Отже, при вирішенні питання яку теплу підлогу обрати, потрібно врахувати всі переваги та недоліки різних систем:

-          для приватних будинків з газовим опаленням підійде водяна тепла підлога, але для дачі, якщо ви не будете перебувати там постійно, таке рішення буде вимагати постійного зливу води при від’їзді, та заповненні системи при поверненні;

-          для багатоквартирних будинків обирають електричні теплі підлоги;

-          при монтажі теплої підлоги в стяжку використовують – кабель, під плитку в клейовий шар – мат, під ламінат або лінолеум – плівку;

-          в помешканнях з підвищеною вологістю використовують провід або мат;

-          вибираючи теплу підлогу орієнтуйтесь не на загальну площу помешкання, а на площу вільну від меблів та сантехнічних або інших приладів.

Декілька порад при монтажі теплої підлоги:

-          намалюйте і завжди зберігайте схему розташування елементів теплої підлоги;

-          при укладці теплої підлоги робіть відступи від стін, сантехніки і меблів мінімум 5см;

-          кабель для теплої підлоги не можна вкорочувати;

-          при укладці кабеля дотримуйтесь вимог по шагу укладки та мінімального радіусу вигину;

-          перед укладкою теплої підлоги потрібно ретельно вичистити приміщення;

-          термодатчик обов’язково повинен бути встановлений у гофротрубку як можна ближче до поверхні підлоги;

-          не використовуйте одну і ту ж саму систему для різних приміщень;

-          заміряйте опір теплої підлоги та опір ізоляції до та після монтажу, та переконайтесь, що вони відповідають паспортним даним;

-          при монтажі не залишайте порожнин навколо нагрівачів;

-          не вмикайте теплу підлогу до повного висихання стяжки.

Тепла підлога генерує тепло яке безпосередньо піднімається від підлоги до стелі, рівномірно прогріваючи помешкання. Швидко реагує на зміни температури. При гарній терморегуляції та термоізоляції приміщення вона може бути досить енергоефективною. Також вона не псує інтер’єр та займає менше місця в порівнянні з традиційними системами опалення. При належному проектуванні, монтажі та експлуатації буде приносити комфорт і затишок в ваше життя, та буде слугувати вам довгі роки.